Вони зустрiлись...

[sasha_shlo]

Вони зустрілись...

Вони зустрілись якось випадково
І, як вже це заведено в людей,
Пішли на пиво. Слово вже за слово,
Розговорились про старих друзей.

І ось тоді - як кажуть, "на удачу", -
Так, поміж ділом, випадок про всяк,
Один спитав: "А ти її не бачив?
Цікаво б знати, що там в неї, як?"

"Ти про кого? А, знов про Олександру?
Ну звісно, бачив... Навіть говорив...
У неї все гаразд, дає си раду...
Ні, не віддана" - інший відповів.

А той сказав: "Ти знаєш, кожен вечір
Її я бачу в пам'яті своїй.
Це, може, глупо, й зовсім не доречно.
Але... Навіщо я розстався з ній?"

"То є судьба" - сказав його товариш
І пляшку "Оболоні" спорожнив.
"Так у житті: ніколи вже не знаєш,
На гірше чи на краще ти зробив".

"Та скучу ж я!" - сказав той гаряченько,
Та друг його відразу ж зупинив:
"Забудь уже про тую Шелковенко!
Вона не є для тебе. Зрозумів?"

І плакав він, схилившися над пивом -
Той перший хлопець, що її кохав.
"Без неї я не можу буть щасливий" -
Самий собі він тихо повторяв.

...

Вона чекала, горда і незламна,
Крізь місяці, що склалися в ряди...
У всіх коханцях бачився... Коханий -
Той хлоп, що не наважився прийти.

 

2007

(c) Олександра Шелковенко