Лабораторна робота"Наш блок може об`єднатися з "Регіонами" тільки за умов, якщо НЛО забере мене на тарілку, проведе наді мною незаконні дослідження та позбавить мене пам`яті та розуму."
(Юлія Тимошенко)Боже ж мiй, яка вона щаслива! Мрiяла про це пiвроку, i нарештi - збулося. Тепер вони разом, наодинцi - навiть, якщо на короткий час.
Вiн сподобався їй ще на вступних iспитах до унiверу. І як же ж вона зрадiла, коли їх зарахували то тої самої групи!
Почалося навчання. Вони сидiли у рiзних кiнцях аудиторiї. Вiн був такий впевнений у собi... i гарний. І, здавалося, зовсiм її не помiчав.
Оеа не знала, як пригорнути до себе увагу. Вона соромилася зробити перший крок - це ж не гiдно для порядної жiнки, казала мати, хлоп має дiяти перший.
Вона чекала... А тим часом, все бiльше про нього думала, мрiяла... Вiн снився їй майже щоночi...
І ось нарештi, збулося! Викладач Двгггс оголосив лабораторну роботу.
- Щороку, - почав вiн, пiднявшищупальця до неба, - Студенти Альдебаранського нацiонального унiверситету мусять виконати практичне завдання з прикладної ксенологiї. Обживаних планет на всiх не вистачить, тому ви менi зараз швиденько розiб'єтеся на групи по двоє. Завдання буде просте: полетiти у вказаному напрямку й записати думки когось з гуманоїдiв.
- А що писати у протоколi? - спитав хтось.
- По-перше, послiдовнiсть проведення експерименту, потiм - загальнi параметри впiйманої iстоти, далi - висновки... Ну й, звiсно, роздрукiвку ментограми...
Клас почав дiлитися на групи. І так вже сталося - нiхто так i не зрозумiв, чому - що Оеа i Гррртр опинилися у тiй самiй "двiйцi".
- Добре, - сказав викладач. - Зараз кожна бригада отримає по мiлофону, зорельоти вiзьмете з завгоспа, i щоб до наступного понедiлка усi протоколи були в мене у акварiумi! Є питання.
НЛО пiдлiтало по планети. Оеа i Гррртр сидiли поруч. Вони майже торкалися щупальцями. О, як приємна ця близькiсть! Оеа трималася, щоб не показати хвилювання. ВІН БУВ ПОРУЧ, за кiлька мiлiметрiв!
Гррртр навiть не дивився на неї. Вiн схилився над приборами. Здавалося, що тiльки лаба його i цiкавить!
"Вiн розумний, - захоплено подумала Оеа, - Але... якби... "
Вона не наважувалася закiнчити думку.
У iлюмiнаторi з'явилися гори, океани, тубiльськi мiста.
- Треба знайти щось iзольоване, - сказав Гррртр.
- А он генди острiв! - пiдказала Оеа.
- Слушна iдея, - майже байдуже погодився студент.
Континент виступав уперед. Вiн трохи нагадував "чобiт" - найцiкавiший експонат Державного музею поза-альдебаранських цивiлiзацiй. Недалеко вiд "чобота" мiстилося два острови.
- Оберемо той, що трохи бiльше, - розсудливо запропонував Гррртр. - Там має бути бiльше тубiльцiв.
Вечiр опускався на планету. Студенти йшли берiгом моря. З-за хмари вийшов мiсяць, i все навколо стало свiтлим i романтичним. Гррртр взяв Оеа за щупалець...
"Яка ж я щаслива!" - раптом подумала вона.
- Гррртре, а ти колись... - почала була вона.
- Тссс, - азартно перервав вiн.
Вони сховалися за пальмою.
На пляж вийшла тубiлка жiночої статi. На неї був бiлий купальний костюм iз червоним серцем на грудях. На головi - ретельно заплетена коса.
- Беремо, - тихо сказав Гррртр. Вiн дiстав усипляючий пiстолет i натиснув на гачок. Тубiлка впала на пiсок. Гррртр i Оеа затягли її до НЛО i поставили до спецiального акварiуму. Невмiло пiдключили до голови мiлофон.
Гррртр щось набирав на клавiатурi.
- Я запрограмував прибори на п'ять хвилин, - пояснив вiн. - Цього має вистачити.
Вони вийшли з акварiуму.
- Давай рахувати зiрки!!! - запропонувала Оеа.
- А що їх рахувати! - обiзвався Гррртр. - Ходiмо, краще, пляжем...
Оеа вiдчула на спинi його щупальця. Вона посмiхнулася.
- А ти не є дуже сором'язливий, - сказала вона.
- Нi, - запевнив Гррртр.
Його харчозбираючий кiнець наблизився до Оеониго обличчя. Вiн невмiло поцiлував її.
- Що ти робиш?! - сказала Оеа. - Встидайся!
Але вiн не встидався. І Оеа здалася. Вона заплющила детектори свiтла i вiдповiла на новий поцiлунок.
Сором'язливiсть зникла. Тепер Оеа слухала лише своє тiло. Тiло хотiло кохання. Тепер! Негайно! Багато!
Гррртр обiймав її усiма щупальцями. Гарячi поцiлунки єднали їхнi харчозбираючi кiнцi.
Оеа не могла бiльше терпiти. Вона розвела нижнi щупальця, пропускаючи до себе статевий елемент студента.
Той невмiло тикнувся у неї. "Я в нього перша" - зрозумiла Оеа.
Подивилася на нього нiжно - то ось ти який, мiй супер-ящере! Ось чоми ти ховався вiд мене, хотiв здатися крутим... "Дитинко ти, дитинко! Дурнику ти мiй". І вона взяла iнiцiативу...
Це було чудово! Наче у чарiвнiй казцi! Вони були вдвох - тiльки вдвох у цiлому Всесвiтi. Інше не мало значення! Навчання, лаба, ця планета, всi iншi планети та зiрки. Є тiльки ВІН... i вона... i їхнє кохання.......
- Швидше, - закричав вiн, прокидаючись. - Ми її перетримали!!
- Кого? - сонно спитала Оеа.
- Та тубiлку ж, шляк би це трафив! - нервувався Гррртр. - Я налаштував мiлофон на п'ять хвилин, а минула вже година!
- Вона помре?
- Та не мусить, нi... Але ж це не законно! Якщо прєпод дiзнається, нас виженуть з унiверу!
Студенти пiдбiгли до акварiуму. Тубiлка мирно спала. На губах в неї грала ангельська посмiшка.
- Швидше, вiдключимо її, поки не пiзно!
Вони зiрвали проводи, витягли тубiлку з НЛО i поклали пiд пальму.
- Ну все, полетiли, поки нiхто нас не помiтив! - наказав Гррртр.
Вiн був сильний i рiшучий.
"За ним - як за силовим муром," - подумала Оеа.
- Що буде з тубiлкою? - спитала вона, щоб пiдтримати розмову. - Вона з'їде з глузду?
- Наврядчи... Але, пiд дiєю мiлофону, в неї може порушитися етико-когнiтивний зв'язок, що впливає на сприйняття суб'єктивних реалiй. Це може серйозно вплинути на цiнностi iндивiда, спроможнiсть розрiзняти добре i зле, тощо. Не здивуюся, якщо її подальшi дiї викличуть здивування, чи навiть нерозумiння... Втiм, це вже не нашi проблеми.
- Який ти розумний, - захоплено сказала Оеа.
НЛО поверталося до Альдебарану.
Студенти цiлувалися.
(c) Саша Шло
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
