sasha_shlo: (me gray)
Моя нова наукова стаття - про те, як (і чому) білоруські партизани і націоналісти сумісними зусиллями позбулися президента Кеннеді і якій мові навчав Освальда Станіслав Шушкевич.

http://texty.org.ua/pg/blog/Sasha-Shlo/read/45416/Belorusskyj_sled_v_ubyjstve_Kennedy


Навіть неозброєним оком видно: Кеннеді сфотографувався на фоні білоруського прапора. Це багато що пояснює...
sasha_shlo: (me gray)
Від себе: не всі Москалі погані. Деякі з них цитують мою наукову статтю про дружбу Бандери з Че Геварою. Той Ігор Чубайс - справжній ВЧЕНИЙ... і справжній ЧОЛОВІК!!!!!

Originally posted by [livejournal.com profile] a_dyukov at Чубайс, Че Гевара и Бандера
На радио "Комсомольская правда" в программе "История за пределами учебников" нереальный бред Игоря Чубайса. Ведущий тоже хорош - перепутал Шухевича и Шушкевича. Но Чубайс-старший... Это просто невероятное что-то.

Наслаждайтесь:

Степан Бандера очень был уважаем Че Геварой, они вступили в переписку. Фидель Кастро вместе в Че Геварой, со своими друзьями в декабре 56-го года высадился на Кубе. Он шел из Мексики на шхуне на Кубу. На эту шхуну был приглашен Бандера, но он не успел, потому что было сложно переехать все границы. И Бандера был постоянно в переписке. И Гевара говорит, что он никогда бы не взял гарнизон Санта-Клара (это один из крупных кубинских городов). Он маленькой группой атаковал и взял город Санта-Клара без подсказок Степана Бандеры. И Степан Бандера вместе со своими командирами в Германии собирались, прорабатывали эту операцию и передавали Че, как действовать. И Фидель Кастро сказал, что без помощи украинских повстанцев они бы дальше Сьерра-Маэстра не пошли.

Антонов:

– Огромное количество документов про Бандеру, про Шушкевича и…

Чубайс:

– Хочу сказать еще одну деталь, которая кажется мне любопытной. Когда кубинские революционеры вошли в Гавану, Че Гевара предлагал сделать украинский язык вторым государственным языком Кубы. Он пригласил Бандеру на Кубу. И именно поэтому в 59-м году наш агент убил Бандеру в Мюнхене, потому что Хрущев понимал, что Куба может повернуть не в ту сторону.


http://www.kp.ru/radio/stenography/47142/
sasha_shlo: (Default)
Продовження оповідання "Їхали козаки" http://sandra-shelk.livejournal.com/15372.html

Дорогою вони часто зупинялися і займалися коханням. Козаки роздягали Галю, пестили її руками, губами та язиками... але не більше. Вони ніколи не роздягалися перед нею, ніколи не давали торкнутися себе нижче живота.
- Чому? - спитала якось Галя.
- Бо цього не можна робити до Січі,- відповів Борщунеїдайло.
Інші козаки погодились.
- А що буде на Січі?
- Побачиш...

Нарешті вони приїхали на беріг Дніпра.
- Ось - Хортиця,- сказав Борщунеїдайло.
Вони сіли у човен і переплили на острів. Козаки постукали у ворота фортеці, вклонилися та пішли геть. Галя залишилася на самоті.
Read more... )
sasha_shlo: (Default)
Загальновідомо, що Ернесто "Че" Гевара та Степан Андрійович Бандера були друзями. Але мало хто знає, що знаменита пісня Hasta Siempre, Comandante - переклад з української. У оригіналі пісня називається "Спи спокійно, Отамане!" і написана на смерть Степана Бандери. Пізніше, кубинський поет Карлос Пуебла просто переклав її іспанською.

Оригінальний текст (українською)

Спи спокійно, Отамане!

Ти навчив нас боронити
Нашу любу Батьківщину.
Рідну неньку-Україну
Захищати і любити

Приспів:
Попри кулі машинґвера,
Ти завжди навіки з нами,
Наче сонце над хатами,
Отаман Степан Бандера

Нас покликав ти до бою
(А рука твоя сталева),
Коли ціле місто Лева
Милувалося тобою

Приспів

Твоя посмішка весела
Наділяє нас весною.
Ми сумуймо за тобою,
Отаман Степан Бандера

Приспів

Твоя думка національна,
Поведе нас у майбутнє.
У душі вона присутня -
Вона завше геніальна.

Приспів


Твоя квітка не зав'яне -
Розцвітає вона файно.
Зі Стецьком ми заспіваймо:
Спи спокійно, Отамане!

Автор невідомий

P.S. А от як співають цю пісню іспанською: http://www.youtube.com/watch?v=SSRVtlTwFs8
(дівчина у кліпі схожа на мене)
sasha_shlo: (Default)
Галя сиділа біля ілюмінатора. Дивилася на місячний пейзаж. Жовті гори, каміння, білий пісок. Усе як завжди...
Вона розставила ноги і підкотила спідницю. Під спідницею нічого не було.
Вона поклала долоні на живіт. Долоні були теплі і м'які.
Вона почала повільно опускати руку.
Пальці торкнулися густого волосся.
Вона запустила їх у цей ліс.
Не поспішала...
Інша рука піднялася до грудей.
Лягла на перста.
Галя уявляла собі секс.
Різні сцени спадали на думку.
Мішалися одна з одною.
Нічого конкретного: головне - почуття.
Почуття чогось солодкого.
І забороненого.
Галя збуджувалась.
Права рука дістала розкішниці.
Read more... )

(c) Олександра Шелковенко
sasha_shlo: (Default)
Смерть Якима Тесленка   
  
З ранку його знов била лихоманка. Він лежав під двома ковдрами і товстою шубою, але все одно було холодно. Все навколо пливло перед очима. Він вже не розрізняв стелі, мури, вікна. Було лише одне біле марево.  
- Параско! - покликав він. Але та не почула.  
  
Яким не міг кричати. Він відкривав рота, але слова звучали тихо, ледь чутно. Наче він не говорив, а шепотів.  
  
Параска, мабуть, відпочивала після безсонної ночі. Вночі йому теж було погано - гірше, ніж тепер. І служниця мала бігти за лікарем. На вулиці був мороз,все було заметено снігом. Ліхтарі не працювали. Напівтемний і дикий, Київ нагадував середньовічне місто.  
  
Але Параска добре знала дорогу. І, на щастя, не потрапила ні у яку пригоду.  
   Read more... )
 
© Олександра Шелковенко
sasha_shlo: (Default)
Запорізька Січ - сексуальна столиця Європи

У народній уяві Запорізька Січ пов'язана із чоловічим шовінізмом та дискримінацією жінок. Козак виступає як еталон мачо. Січ - "суто чоловічий колектив", жінок туди не допускають. Взагалі ж, запорожці (вважає громадська думка) вважали, ніби жінка - істота нижча і мусить у всьому підкорятися чоловікові.

Усі ці стереотипи показують, наскільки є паплюженою народна пам'ять. Вони свідчать про те, що перервано зв'язок поміж поколіннями.

Російська, а пізніше й радянська історіографія багато зробили для того, щоб приховати від українок і українців правду про Січ. Козаків треба було представити, як розбійників, алкоголіків, ксенофобів і ґвалтівників. Вони не мали викликати жодних симпатій - особливо в жіноцтва. Така дезінформація виключала можливість відродження Січі у її справжньому вигляді...
Read more... )

Чи не настав час відродити українські козацькі традиції?

Олександра Шелковенко, письменниця
sasha_shlo: (Default)
Че Гевара и Степан Бандера: правда и вымыслы

К сожалению, многие исторические события обрастают мифами, а порой и домыслами. Вот почему так важен независимый исторический анализ.

Один из многих исторических мифов - "информация" о том, что Эрнесто Че Гевара якобы сотрудничал с УПА.

Украинский националист Антон Яремчук пишет: "Че Гевару слід вважати одним з лицарів української національної революції" (газета "За Вільну Україну", Львов, 1993)[1]. Там же говорится о том, что в Буэнос Айресе Гевара, будто бы, собирал пожертвования для УПА и даже покупал для повстанцев оружие. К сожалению, А. Яремчук не подтверждает такие заявления никакими документами.

В то же время, российские историки вообще отрицают какую-либо связь между Геварой и украинскими националистами. "Сама мысль о том, что Че Гевара мог знать об Украине и бандеровцах кажется мне смешной, абсурдной" - заявляет Василий Коротаев в интервью журналу «Нева» (2007 год) [2]. Опять таки, речь идёт о субъективном суждении.

О чём же говорят нам факты?

Read more... )
sasha_shlo: (Default)

Шпаціряда у Москві

(Написано під впливом романа Василя Кожелянка "Дефіляда у Москві" )

Ранковим потягом Вапнярка-Лісабон прибув до Бухаресту генерал-хорунжий Українського Війська Левко Дмитрицький. Румуни залишали місто, а українці - навпаки, входили. Попереду йшли частини СБУ - Служби безпеки України. За ними - бійці ППО - протиповітряної оборони. Далі - герої з ПДВ - повітряно-десантних військ. Останніми в'їжджали козаки на конях.

"Еге ж! - думав Дмитрицький. - Не дурно у народі кажуть, що від тайги до британських морей Українське Військо сильніше за всіх!"

Він побачив над вокзалом український прапор - і зрадів.
На Берлінських переговорах Антонеску спробував був сперечатися, але Гітлер так цикнув на нього зубами, що той відразу ж віддав Україні не тільки Буковину та Бесарабію, а ще й половину Румунії. Натомість українці подарували йому острів Зміїний - ось там хай і будує свою велику імперію!

Збагнув же ж бо Адольф Алоїзович, що без України в нього немає майбутнього! Без неї Німеччина - як без рук, без ніг, та й без голови!

Ще вчора, за плашкою горілки "Українська особлива" він пояснював батькові, чому Київ - Порт Чотирьох Океанів:
Read more... )

(c) Олександра Шелковенко
sasha_shlo: (Default)
Украине должно быть стыдно

За каждое преступление приходится расплачиваться. Если не самому преступнику, то его детям, внукам, а порой и правнукам. Так, послевоенное поколение немцев чувствуют вину за Холокост, американцы просят прощение за работорговлю...

Мы, украинцы, также несём ответственность за преступления наших предков. Преступления эти чудовищны. И если у нас есть хоть капля совести, мы должны покаяться перед потомками наших жертв - жителями так называемой России.

Около тысячи лет назад Киевская Русь оккупировала запад современной России. Эти земли населяли финно-угорские племена. Туземцы жили в гармонии с окружающим миром. Выращивали хлеб, собирали грибы и ягоды, знали каждую тропинку в лесу. Дети природы, они не знали зла, не знали подлости.

Словно Адам и Ева, жили они в своём райском саду. Всякий, знающий тамошнюю природу, не может не восхититься её красой. Берёзовые рощи, лесные озёра, ленивые реки... В этом чистом и прекрасном мире складывалось мировоззрение туземца.

Добрые и щедрые, аборигены открылись непрошеным гостям. Те ответили жестокостью.
Колонизация России вовсе не была мирной. Наши предки действовали не как просветители, а как захватчики. )
sasha_shlo: (Default)
У Єгипті

Біля піраміди Хеопса Ярополк повернув ліворуч і вийшов до Нілу. Він опинився посеред великого майдану. Навколо було багато народу - єгиптяни у своїх довгих тогах, шустрі вавилоняни, греки з амфорами на плечах, етеопи... Здавалося, цілий світ зібрався тут, у Мемфісі. Бракувало лише наших трипільців...

Ярополк вкрився від сонця у тіні статуї сфінксу та дістав з валізки пергамент. Він записував туди все, що бачив на чужині. "Як повернуся на рідне Трипілля, - мріяв він, - Ухилюся дідові-Дніпру. Аж потім зберу усіх родичів та сусідів та й розповім про далекі краї, що я їх бачив..."

Раптом Ярополк впіймав на собі чийся погляд. Він підвів очі. Прямо напроти нього стояв величезний фараонський палац. З вікна другого поверху на нього дивилася гарна молода жінка.

- Ходи до мене! - покликала вона по-єгипетськи. Read more... )

© Шелковенко Олександра Юрiївна
sasha_shlo: (Default)
Їхали козаки

Галя лягла на сіно і заплющила очі. Її рука сором'язливо сковзнула по-під сукню.
"Ні, я не буду, - думала вона. Я не для того... Я просто... "
Але рука вже торкнулася цього місця. Тепла хвиля пробігла тілом. Було дуже соромно...

Галя відкрила очі... і почервоніла: з поза паркану на неї дивилися козаки. Чи давно вони тут? Чи здогадалися, що вона робила?
Козаки уважно дивилися на неї. Їх було троє.
- Бувай здорова, чорноброва! - сказав найстарший.Read more... )

© Шелковенко Олександра Юрiївна
sasha_shlo: (Default)
Лабораторна робота

"Наш блок може об`єднатися з "Регіонами" тільки за умов, якщо НЛО забере мене на тарілку, проведе наді мною незаконні дослідження та позбавить мене пам`яті та розуму."
(Юлія Тимошенко)


Боже ж мiй, яка вона щаслива! Мрiяла про це пiвроку, i нарештi - збулося. Тепер вони разом, наодинцi - навiть, якщо на короткий час.

Вiн сподобався їй ще на вступних iспитах до унiверу. І як же ж вона зрадiла, коли їх зарахували то тої самої групи!

Почалося навчання. Вони сидiли у рiзних кiнцях аудиторiї. Вiн був такий впевнений у собi... i гарний. І, здавалося, зовсiм її не помiчав.

Оеа не знала, як пригорнути до себе увагу. Вона соромилася зробити перший крок - це ж не гiдно для порядної жiнки, казала мати, хлоп має дiяти перший.

Вона чекала... А тим часом, все бiльше про нього думала, мрiяла... Вiн снився їй майже щоночi...

І ось нарештi, збулося! Викладач Двгггс оголосив лабораторну роботу.
- Щороку, - почав вiн, пiднявшищупальця до неба, - Студенти Альдебаранського нацiонального унiверситету мусять виконати практичне завдання з прикладної ксенологiї. Обживаних планет на всiх не вистачить, тому ви менi зараз швиденько розiб'єтеся на групи по двоє. Завдання буде просте: полетiти у вказаному напрямку й записати думки когось з гуманоїдiв.
- А що писати у протоколi? - спитав хтось.
- По-перше, послiдовнiсть проведення експерименту, потiм - загальнi параметри впiйманої iстоти, далi - висновки... Ну й, звiсно, роздрукiвку ментограми...

Клас почав дiлитися на групи. І так вже сталося - нiхто так i не зрозумiв, чому - що Оеа i Гррртр опинилися у тiй самiй "двiйцi".

- Добре, - сказав викладач. - Зараз кожна бригада отримає по мiлофону, зорельоти вiзьмете з завгоспа, i щоб до наступного понедiлка усi протоколи були в мене у акварiумi! Є питання.

НЛО пiдлiтало по планети. Оеа i Гррртр сидiли поруч. Вони майже торкалися щупальцями. О, як приємна ця близькiсть! Оеа трималася, щоб не показати хвилювання. ВІН БУВ ПОРУЧ, за кiлька мiлiметрiв!

Гррртр навiть не дивився на неї. Вiн схилився над приборами. Здавалося, що тiльки лаба його i цiкавить!

"Вiн розумний, - захоплено подумала Оеа, - Але... якби... "
Вона не наважувалася закiнчити думку.

У iлюмiнаторi з'явилися гори, океани, тубiльськi мiста.
- Треба знайти щось iзольоване, - сказав Гррртр.
- А он генди острiв! - пiдказала Оеа.
- Слушна iдея, - майже байдуже погодився студент.

Континент виступав уперед. Вiн трохи нагадував "чобiт" - найцiкавiший експонат Державного музею поза-альдебаранських цивiлiзацiй. Недалеко вiд "чобота" мiстилося два острови.
- Оберемо той, що трохи бiльше, - розсудливо запропонував Гррртр. - Там має бути бiльше тубiльцiв.

Вечiр опускався на планету. Студенти йшли берiгом моря. З-за хмари вийшов мiсяць, i все навколо стало свiтлим i романтичним. Гррртр взяв Оеа за щупалець...

"Яка ж я щаслива!" - раптом подумала вона.

- Гррртре, а ти колись... - почала була вона.
- Тссс, - азартно перервав вiн.
Вони сховалися за пальмою.

На пляж вийшла тубiлка жiночої статi. На неї був бiлий купальний костюм iз червоним серцем на грудях. На головi - ретельно заплетена коса.
- Беремо, - тихо сказав Гррртр. Вiн дiстав усипляючий пiстолет i натиснув на гачок. Тубiлка впала на пiсок. Гррртр i Оеа затягли її до НЛО i поставили до спецiального акварiуму. Невмiло пiдключили до голови мiлофон.

Гррртр щось набирав на клавiатурi.
- Я запрограмував прибори на п'ять хвилин, - пояснив вiн. - Цього має вистачити.

Вони вийшли з акварiуму.
- Давай рахувати зiрки!!! - запропонувала Оеа.
- А що їх рахувати! - обiзвався Гррртр. - Ходiмо, краще, пляжем...
Оеа вiдчула на спинi його щупальця. Вона посмiхнулася.
- А ти не є дуже сором'язливий, - сказала вона.
- Нi, - запевнив Гррртр.
Його харчозбираючий кiнець наблизився до Оеониго обличчя. Вiн невмiло поцiлував її.
- Що ти робиш?! - сказала Оеа. - Встидайся!
Але вiн не встидався. І Оеа здалася. Вона заплющила детектори свiтла i вiдповiла на новий поцiлунок.

Сором'язливiсть зникла. Тепер Оеа слухала лише своє тiло. Тiло хотiло кохання. Тепер! Негайно! Багато!

Гррртр обiймав її усiма щупальцями. Гарячi поцiлунки єднали їхнi харчозбираючi кiнцi.

Оеа не могла бiльше терпiти. Вона розвела нижнi щупальця, пропускаючи до себе статевий елемент студента.

Той невмiло тикнувся у неї. "Я в нього перша" - зрозумiла Оеа.
Подивилася на нього нiжно - то ось ти який, мiй супер-ящере! Ось чоми ти ховався вiд мене, хотiв здатися крутим... "Дитинко ти, дитинко! Дурнику ти мiй". І вона взяла iнiцiативу...

Це було чудово! Наче у чарiвнiй казцi! Вони були вдвох - тiльки вдвох у цiлому Всесвiтi. Інше не мало значення! Навчання, лаба, ця планета, всi iншi планети та зiрки. Є тiльки ВІН... i вона... i їхнє кохання.......

- Швидше, - закричав вiн, прокидаючись. - Ми її перетримали!!
- Кого? - сонно спитала Оеа.
- Та тубiлку ж, шляк би це трафив! - нервувався Гррртр. - Я налаштував мiлофон на п'ять хвилин, а минула вже година!
- Вона помре?
- Та не мусить, нi... Але ж це не законно! Якщо прєпод дiзнається, нас виженуть з унiверу!
Студенти пiдбiгли до акварiуму. Тубiлка мирно спала. На губах в неї грала ангельська посмiшка.
- Швидше, вiдключимо її, поки не пiзно!
Вони зiрвали проводи, витягли тубiлку з НЛО i поклали пiд пальму.

- Ну все, полетiли, поки нiхто нас не помiтив! - наказав Гррртр.
Вiн був сильний i рiшучий.
"За ним - як за силовим муром," - подумала Оеа.

- Що буде з тубiлкою? - спитала вона, щоб пiдтримати розмову. - Вона з'їде з глузду?

- Наврядчи... Але, пiд дiєю мiлофону, в неї може порушитися етико-когнiтивний зв'язок, що впливає на сприйняття суб'єктивних реалiй. Це може серйозно вплинути на цiнностi iндивiда, спроможнiсть розрiзняти добре i зле, тощо. Не здивуюся, якщо її подальшi дiї викличуть здивування, чи навiть нерозумiння... Втiм, це вже не нашi проблеми.
- Який ти розумний, - захоплено сказала Оеа.
НЛО поверталося до Альдебарану.
Студенти цiлувалися.

(c) Саша Шло
sasha_shlo: (Default)
Голе Румунське Вiйсько (Буковина у грудні 1918 р.)

"Ось як описує ті дні студент філософії І.М. Пігуляк...
"...Так вони у своїм засліпленні, у своїй боротьбі за масненькі посади (як це звичайно у нас було) не вважали за відповідне зорганізувати хоч один полк, щоб був міг на перший почин дати хоч маленький опір. Коли перед Чернівцями з’явилося голе й босе румунське військо, не було на місці навіть і сотні доброго українського війська… Румуни довго придивлялися цьому українському хаосові у Чернівцях. Вони побачили, що, мабуть, цей хаос зможуть розігнати навіть голі й обдерті полки. Український хаос розбігся по домах. Патріоти забралися за границю, а голі й босі румунські полки зайшли без проливу крові аж по галицьку границю. Убравшись добре в добро австрійської монархії, що знайшлося по магазинах (військових складах – моя прим.), бо ж українці не були в стані все те рознести за 20 день, тай давай приучувати українських більшовиків, як вони на перший прихід називали буковинців, до послуху і карності, щоб на будуче знали, як треба було починати будову своєї держави. Сипались буки, стогнав молодий і старий, понаповнювались всі тюрми короткозорою інтелігенцією та селянством"

(Піддубний, Г. «Буковина». Харкiв : 1928 рiк. Знайдено в http://oles-maslak.livejournal.com/128514.html)


Заметiль тривала вже тиждень.

Голе й босе румунське вiйсько рушило Буковиною. Йти було важко. Босi ноги провалювалися у снiг. Крижаний вiтер овивав голi солдатськi тiла.

- Чи дiйдемо ми до Галицького кордону? - спитав капiтан Драгош Іонеску.
- Спробуємо, - оптимiстично вiдповiв полковник Каталiн Мартiнеску. Вiн штовхнув босою ногою снiгову бабу, що хтось злiпив бiля дороги.

- Мiсто! - радiсно закричав хтось з солдатiв. - Я бачу якесь мiсто!
- Де? - закричали всi.
- Та ось там! Бачите, його видко крiзь заметiль.
Полковник Мартiнеску пiдняв бiнокль, що висiв в нього на шиї.
- Це Чернiвцi! - оголосив вiн.
Солдати зрадiли. Колона прискорила рух.

- Дивно, - зауважив капiтан Іонеску. - Жодної сотнi доброго українського вiйська...

- Чи не криється тут якась таємниця? - почав мiркувати Мартiнеску.

Вони наблизилися до Чернiвцiв.
- Буна дзiва! - хором гукнули вояки. Але їм нiхто не вiдповiв.

Мартiнеску прислухався. З мiста доносилися голоси.
- А менi також масненьку посаду! - кричав один голос.
- Та дiдька тобi лисого, а не посаду! - вiдповiдав iнший.
- Тодi й самий вiддавай пожежну управу! - шумiв третiй.
- А менi - керiвництво поштою!
- Та годi, панове! Я й так вже почуваю себе нiяково. Треба ж по доброму, по старому. Ось оберiть мене, будь ласка, бургомiстром...
- Що?!?
У мiстi, вочевидь, почалася бiйка.

- Це якись український хаос, - зауважив Іонеску. - Треба до нього придивитися.
- Цiкаво... - замислився полковник Мартiнеску. - Цiкаво, чи може розiгнати цей український хаос наше голе i босе вiйсько? Як думаєте, румунськi солдати?
- Та, мабуть... - вiдповiли вояки.
- Тодi вперед!

На першiй ж вулицi вони зустрiли самотнього перехожого.
- Хто такий? Куди йдеш? - поцiкавилися вiйськовi.
- Я - представник тутешнiх Румунiв. Йду до тимчасової управи, бо маю заявити про свою згоду на співпрацю...
- А де ж та управа?
- Та ось там, на вулицi Ольги Кобилянської! Чуєте, як кричать?
- А чого це вони так кричать? - поцiкавився капiтан Іонеску.
- Дiлять масненькi посади, як це звичайно в них було.
- Покажiть, будь ласка, дорогу, - попрохав полковник Мартiнеску представника тамтешнiх Румунiв.

У мiстi було теплiше, нiж у полi. Будинки закривали вiд вiтру. З вiкон та дверей тягнуло запахом їжi та домашнiм затишком.

Побачивши голих чоловiкiв, жiнки сором'язливо ховали очi. А потiм, сховавшись за фiранками, крадькома роздивлялися цих гарних молодих воякiв. Як надолонi, бачили вони усi подробицi солдатського тiла. Дiвчата мрiйливо зiтхали. Замiжнi ж iз заздрiстю качали головою.

- Може й не треба опиратися? - сказала Оленка Довбуш подружцi. Та пгодилася. Скоро вся прекрасна частина мiста була на боцi новоприбулих.

Полки пiдiйшли до управи i побачили купу людей, що билася прямо посеред вулицi. Вони повиносили з управи стiльцi i кидали ними однi в одних. Снiг танув пiд їхнiми ногами.

- Гей, Українцi! - звернувся до них представник тамтешнiх Румунiв.
- Я не гей, - вiдповiв один з членiв управи. - Я просто сором'язливий...
Інший почервонiв.
А решта взагалi нiчого не почула.
- Заявляю вам про свою згоду на співпрацю! - закричав представник.
- Та зачекай, - перервав його капiтан Іонеску, - Ми їх зараз розгоняти будемо.
- А, ну тодi я не буду заявляти...
- Український хаос! - закричав полковник Мартiнеску. - Я вас зараз розгоню!
Члени тимчасової управи перервали бiйку.
- Румуни йдуть! Та ще й голi! - закричав український хаос i рзбiгся по домiвках.

- Треба за кордон збиратися, - говорили один одному патрiоти. Та й пiшли пакувати валiзки.

- А ось австрiйський магазин, - гордо вказав представник тамтешнiх Румунiв.
Солдати почали фотографуватися бiля магазину.
- Хоч до Плейбою посилай, - зауважив недалекоглядний український iнтелiгент, що прохдив поруч. У своєму заслiпленi, вiн не бачив, що Плейбой ще не винайшли.

Декiлька воякiв зайшли у середину, погрiтися. За п'ять хвилин вийшли одягнутi у австрiйськi мундири та чоботи. Побачивши це, решта також поспiшила до дверей магазину. Скоро усе румунське вiйсько було одягнуте i взуте.
- Ух, як тепло! - радiли вони.

- Ой, лишенько, - жалiлися українцi. - Не встигли ми все це рознести за 20 днiв!

Українки розчаровано дивилися на одягнутих воякiв.

- А може не варто було їх пускати? - скептично сказала подружка Оленки Довбуш. - Хлопи, як хлопи, не кращi вiд наших...

Оленка погодилася.

Капiтан Іонеску вийшов з магазину з коробкою, на якiй було написано "Die Bücher".
- Що це Ви тягнете? - спитав полковник Мартiнеску.
- Та якися книжки, пане полковнику - капiтан дiстав одну i показав полковнику.
На обкладинцi було написано: "Die Sünder der Väter".
- Але ж це другий том, - сказав полковник Мартiнеску. - А де ж перший?
- Не знаю, пане полковнику, вони тут всi однаковi...
- Хто ж так книжки складає?!
- А ось тут написано... зараз, зараз... Якись Йозеф Швейк...
Полковник уважно подивився на книжки.
- Англiйською усе це назвається "books", - ерудовано сказав вiн.

У цей момент, з-за рогу з'явилися двоє буковинських українцiв - старий селянин i молодий iнтелiгент. Зайнятi розмовою, вони не помiтили румунiв i налетiли прямо на капiтана Іонеску.

Важкi нiмецькi "books" посипалися їм на ноги. Застогнав молодий і старий.

- Треба вже щось робити з короткозорою українською інтелігенцією та селянством, - зауважив полковник Мартiнеску. - Бо ходять по вулицях, всiх штовхають...
- А може понаповнювати ними всі тюрми? - запропонував капiтан Іонеску.
- Блискуча iдея! - зрадiв полковник. - Але що ж робити з дальнозоркою інтелігенцією та селянством?
- Виписати окуляри, - знов пiдказав капiтан Іонеску.
- Ну, на це тепер часу немає, - заперечив Марiнеску. - Треба збиратися...
- Куди? - здивувалися одягненi i взутi румунськi солдати.
- Аж по галицьку границю, - вiдповiв Мартiнеску.
- А що ми там забули?
- Не знаю, але так треба за текстом... Тiльки щоб без проливу крові! Бо знаю я вас, як зайдете на донорський пункт, так обов'язково все переплутаєте, поб'єте...

(c) Олександра Шелковенко (Саша Шло)

February 2016

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28 29     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 14th, 2025 04:00 am
Powered by Dreamwidth Studios