sasha_shlo: (Default)
Брати і Сестри!!!!!

От моє останнє оповіданньочко.....

Усі події - реальні, імена, прізвища та інші деталі збережені без змін:
http://texty.org.ua/pg/blog/Sasha-Shlo/read/37056/Moskal_chornobrova_i_Lyho__pravdyva_istorija
sasha_shlo: (Default)
Тигриця

Знiмальна група програми "Вести" йшла усурiйською тайгою. Навколо було тихо - тiльки вiтер шелестiв голками смерек.

Раптом з-поза кущiв вистрибнув тигр i зiбрався з'їсти журналiстiв. Звiр облизувався, готуючись до обiду.

З-за дерева вийшов прем'єр-мiнiстр Російської Федерації i вистрiлив у тигра транквiлiзатором зi спецiальної рушницi. Тигр впав i заснув.

- Спасибо тебе, батюшка! - зрадiли врятованi журналiсти i впали на колiна.

Прем'єр пiдiйшов до жертви.


- Хороший тигр, - сказав вiн. - Красивый.
- Это тигрица, - виправив лiсничий, що випадково проходив поруч.
- А чего она на людей кидается? - поцiкавився прем'єр.
- От любви, - потиснув плечима хазяїн тайги.
- Как так, от любви?
- Дык у них ведь сейчас брачный сезон, - пояснив лiсничий, - А мужиков-тигров-то и нет, не хватает. Исчезающий вид... Вот самки и едят кого не попадя, от злобы.
- Это правда... - сказав прем'єр. - Женщинам нужна любовь. Без любви женщина - тигр.

Вiн сiв на пiнь i задумався. Потiм рiзко встав. Видко, прийняв якесь рiшення.

- Оставьте-ка меня на едине, - наказав вiн пiдданим. - Тут дело государственное.

Журналiсти, лiсничий i охорона слухняно залишили галявину. Вони знали - так треба для Вiтчизни.

Прем'єр залишився вiч-на-вiч з тигрицею. Та мiцно спала. Гарна, молоденька. Прем'єр лiг поруч. Вiн обiйняв її i поцiлував у губи. Тигриця задоволенно замуркала. Прем'єр поцiлував знов, тогкаючись язиком могутнiх кликiв. Крiзь сон, тигриця вiдповiла на поцiлунок. Йї великий шершавий язик зустрiвся з язиком прем'єра. Лапа нiжно обiйняла чоловiка. Так вони лежали поруч, вкриваючи одне одне поцiлунками.

Тигриця задоволенно дихала. Прем'єр вiдчув, що вона хоче бiльшого. Вiн звiльнився вiд її лапи, став на четвереньки i почав цiлувати тигрячий живiт. Нiжно-нiжно. Вiн знав: живiт - найерогеннiша частина тигрячого тiла.

- Урррррррррр, - задоволенно простогнала сонна тигриця.

Вона обiйняла голову прем'єра. Нiби хотiла сказати: "Ще! Швидше! Нiжнiше! Не залишай мене!"

І прем'єр не залишив.

Мудрий i добрий, вiн швидко розiбрався у тигрячiй анатомiї...

Далi був шторм, порив, буря. Тигриця стогнала вiд насолоди.
- Уррррррррррррррррр......... Рррррррррррррр....... - казала вона, не прокидаючись.

Стогнав i прем'єр. Нiколи ще не було йому так добре......

Втомлений, вiн обiйняв тигрицю i заснув поруч з нею.................

Вiн прокинувся за кiлька годин. Тигриця ще спала.

- Эй, выходите! - гукнув вiн пiдлеглим.

Журналiсти i лiсничий вийшли з-за дерева. За ними поспiшала охорона.

- Всё, возвращаемся в Москву! - сказав прем'єр.

Потiм востаннє схилився над тигрицею.

- До свидания, - сказав прем'єр i поцiливав її у щоку.

© Саша Шло, 2008
sasha_shlo: (Default)
Любі мої! Усі ви знаєте, як Росія любить свого великого вождя - Володимира Володимировича Путіна! Я теж його дуже люблю (майже як мудру Фаріон).....

Колись я написала про безсмертний подвиг Путіна із тигрицею (дивіться, поки американці не знищили: http://drugoi.livejournal.com/2708071.html).

Минули роки - а оповідання ще й зараз актуальне. Бо Путін - заступник народний, сонечко ясне на російському та світовому небі.....

Тигриця

Знiмальна група програми "Вести" йшла усурiйською тайгою. Навколо було тихо - тiльки вiтер шелестiв голками смерек.

Раптом з-поза кущiв вистрибнув тигр i зiбрався з'їсти журналiстiв. Звiр облизувався, готуючись до обiду.

З-за дерева вийшов прем'єр-мiнiстр Російської Федерації i вистрiлив у тигра транквiлiзатором зi спецiальної рушницi. Тигр впав i заснув.

- Спасибо тебе, батюшка! - зрадiли врятованi журналiсти i впали на колiна.

Прем'єр пiдiйшов до жертви.


Read more... )

© Саша Шло, 2008
sasha_shlo: (Default)

ЗВІР
(Наша Українська версія чужинського "Парку Юрського періоду")


 

Read more... )

 

 (c) Олександра Шелковенко
sasha_shlo: (Default)
Жаби (Оповідання-застереження)

П'ятниця, 17:27

Марта Бондар прийняла замовлення на кінґ-чісбургер та порцію смаженої картоплі і повісила трубку. Клієнт мав підійти за 15 хвилин. Марта передала замовлення на кухню і повернулася до прилавку.
Read more... )
sasha_shlo: (Default)
На захист слонiв та китiв
(вiдкритий лист)

"Почему для многих так связаны взгляды на ЛГТБ и на права женщин? Мне кажется, дело в том, что секс такими товарищами воспринимается как проявление власти."
http://petra-leleka.livejournal.com/146842.html


Чому для багатьох настiльки пов'язанi питання захисту африканських слонiв i китiв в океанi? Менi здається, рiч у тому, що бiльшiсть слонофобiв i китобоїв - чоловiки. Та не якiсь там гуманiтарiї в окулярах, а справжнi мачо. Для них головний крiтерiй мужностi - розмiр члену. Великий член для таких товаришiв - самоцiль. Їм не важливо задовiльнити партнерку, не важливо, боляче їй чи приємно. В мачо логiка така: в кого член бiльший - той i головний.

Вiдомо, що найбiльшi у свiтi члени - в китiв та слонiв.

Тож саме iснування цих iстот викликає в чоловiчих шовiнiстiв комплекс меншовартостi. Усi цi мисливцi, китобої та їхнi заступники пiдсвiдомо сприймають китiв та слонiв як конкурентiв - тому й нищать бiдних тварин. Тому й об'єднують цi два види живих iстот у ту саму категорiю.

Адже тi й iншi, на думку мачо, порушують його "право" на найбiльший член.

Мачо не знають, що справжнiй жiнцi потрiбен не розмiр, а мужнiсть, нiжнiсть, поряднiсть. Чоловiки, залишить тварин у спокої, вони вам не конкуренти!

Ваша Олександра Шелковенко
sasha_shlo: (Default)
На горбах 

Кинувши ґаздувати із кухлями та пательнями, Дзвінка вийшла з колиби та сіла на ровер. Вона відчула, як холодне шкіряне сідельце торкнулося її дупки. Вітер задував попід сукню, пестив її перса.
Дзвінка поїхала горбами. Було файно: гезди полонини, генди - поля, подекуди перерізані гнилицями.
Біля кирниці вона ся зупинила, злізла з ровера та пішла ледь помітною стежинкою. Стежинка привела її до потоку. Дзвінка почала ся роздягати. Вона скинула сукню - під нею ніц не було.
 
Дівка зайшла у воду. Холодна течія ледь не збивала з ніг. Дзвінка зачерпнула руками воду і вилила на себе. Вологими руками, вона розправила волосся. Потім обернулася.

На березі стояв незнайомий хлоп і ся дивив на неї.
Дзвінка закрила руками перса.
- Встидайся! - гукнула вона.
- Та я ж тобі ніякої кривди не роблю, - сказав хлоп. - Я афини збираю.
Він вказав рукою на путню з афинами, що стояла поруч. Видко що хлоп був до роботи.
- Я дівка порєдна, - про всяк випадок зауважила Дзвінка.
На хлопі були світлі гачі, чорні мешти та біла сорочка. Та й сам він був файний.
- Відійди! - сказала Дзвінка. Але вже не так впевнено.
Хлоп не рухався з місця.
- Та хіба я тобі заважаю? - сказав він.
Минуло кілька секунд.
"А чого мені встидатися?" - раптом подумала Дзвінка.
Вона відсунула руки. Тепер хлоп міг бачити її великі пружні перса.
Тепер він не відривав від дівки очей. Несподівано Дзвінка відчула, що має над ним величезну владу.

Вода приховувала нижню половину її тіла. Дзвінка знала, що те дражнить незнайомця.

Дзвінка поправила рукою волосся. Потім торкнулася пальцями сосків.
- Хочеш побачити мене всю? - спитала вона.
- Хочу, - шепотів хлоп. Він важко дихав.
- Тоді сам роздягайся.
- Шо? - здивувався він.
- А ти шо, встидаєшся? - нахабно спитала Дзвінка. - Чи в тебе там чогось бракує?
- Та все в мене гаразд.
Він був засмучений. Невпевнено і повільно, хлоп стяг з себе сорочку. Потім довго розбирався з мештами.
- Швидше! - керувала Дзвінка.
Хлоп стягнув з себе гачі. Тепер він був у самих трусах.
Дзвінка зробила крок уперед. Її піхва опинилася над водою. Але не встиг хлоп роздивитись як слід, дівка присіла.
- Далі... - наказала Дзвінка.
Хлоп нерішуче почав стягати труси. Зрештою з-під них висковзнув напружений прутень.
Дзвінка заворожило це видовище. Ніколи ще вона не бачила прутень зблизька. Раніш вона бачила його здалека, у сутінках, коли підглядала як граються на сіні її вуйко та вуйна.

Тепер прутень був поруч - твердий, великий. Хотілося до нього доторкнутися. Дзвінка встала у воді.
Тепер хлопець бачив її піхву. Дівка розсунула руками губки, показуючи хлопцеві свою щілинку.

Той важко дихав. Його прутень досягнув найвищої напруги.
Дівка підійшла. Вона присіла перед хлопцем і доторкнулася прутня. Її пальці почали їм гратися. Раптом вона випадково відсунула шкірку, оголивши гладку голівку. Дзвінці захотілося її поцілувати. Вона повільно наблизила рота і торкнулася губами поверхні.

Потім різко відсунулася. Вона сіла на камінь і розставила ноги. Тоді почала робити те саме, що тоді, коли підглядала за вуйком та вуйною. Вона вміло пестила піхву. Хлоп дивився.
- Підходь, - сказала Дзвінка.

Вона звільнила руку і знов стягнула шкірку з голівки. Потім торкнулася прутня язиком.

Хлоп обійняв її і притиснув до себе. Його руки гуляли її тілом. Перса, сідниці, піхва - все належало йому. Він мацав її всюди. Було соромно, інколи боляче і... дуже приємно.

Зрештою він встав перед нею на коліна. Його прутень уперся у її піхву. У той маленький солодкий горбик, понад самою щілинкою. Дзвінка закричала від насолоди. У цю мить, прутень почав скорочуватися, виплескуючи на піхву білу густу рідину. Дзвінка притиснула хлопа до себе. Його прутень притулився до її живота. Біла рідина стікала тепер на пуп. Дзвінка припала губами до його губ.

Втомлені, вони лежали поруч за кущами ожини.
- Слава героям, - сказав хлопець, дивлячись у синє небо та на золоті лани. - Козацькому роду нема переводу...


© Саша Шло

February 2016

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28 29     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 05:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios