sasha_shlo: (me gray)
.................то подумала, чи не написати за ним еротичне оповіданнячко?

Але - ні..................


(c) Микола Гутієв і Єфим Тарас.

Джерело: http://news.tut.by/society/327793.html
sasha_shlo: (Default)
Моє Останнє Оповідання:
http://texty.org.ua/pg/blog/Sasha-Shlo/read/37690/Moja_lebedyna_pisna__bilshe_nichogo_ne

я написала усе, що знала, і більше писати не буду.........
sasha_shlo: (Default)
Брати і Сестри!!!!!

От моє останнє оповіданньочко.....

Усі події - реальні, імена, прізвища та інші деталі збережені без змін:
http://texty.org.ua/pg/blog/Sasha-Shlo/read/37056/Moskal_chornobrova_i_Lyho__pravdyva_istorija
sasha_shlo: (Default)
Продовження оповідання "Їхали козаки" http://sandra-shelk.livejournal.com/15372.html

Дорогою вони часто зупинялися і займалися коханням. Козаки роздягали Галю, пестили її руками, губами та язиками... але не більше. Вони ніколи не роздягалися перед нею, ніколи не давали торкнутися себе нижче живота.
- Чому? - спитала якось Галя.
- Бо цього не можна робити до Січі,- відповів Борщунеїдайло.
Інші козаки погодились.
- А що буде на Січі?
- Побачиш...

Нарешті вони приїхали на беріг Дніпра.
- Ось - Хортиця,- сказав Борщунеїдайло.
Вони сіли у човен і переплили на острів. Козаки постукали у ворота фортеці, вклонилися та пішли геть. Галя залишилася на самоті.
Read more... )
sasha_shlo: (Default)
Письменник Михась Бєліна, автор бестселерів "Паразит Тарас Шевченко", "Кровосос Нечуй-Левицкий" та "Людоед Иван Франко", вийшов з поїзда у Харкові.
- Гдє тут Харьковскій літєратурний музєй? - спитав він перехожих.

Усі радо вказали дорогу - кожен харків'янин пишається своїм Літературним музеєм. Відвідати його приїжджають люди зі всієї земної кулі.

Письменник працював над новими шедеврами: "Потаскуха Леся Украинка" та "Нимфоманка Ольга Кобылянская". Зайшовши до Музею, він пішов до відповідної зали.

Заля була велика. Біля вікна стояли мармурові статуї Лесі Українки та Ольги Кобилянської.

Письменник дістав похідний смартфон і узявся за працю. Записався, та й не помітив, як настав вечір. Вахтер теж не помітив Майстра і зачинив двері.

За вікном стало темно...
"Нічєго, - подумав Бєліна, - Пєрєночую тут".

Раптом одна зі статуй ворухнулася. Вона була з білого мармуру, у натуральний зріст (втім, як і інша).

- Цілую твої любі устонька червоні, - почув Бєліна.
Статуї говорили одна до одної.

Майстер злякався. Read more... )
sasha_shlo: (Default)
Присвячується письменникам ХХ століття

Бордель мосьйо Василя був найкращим у містечку. Щоночі там царювала веселість та життєрадісність. Шампанське текло рікою, а дзвінкий сміх хлопчиків змішувався з веселою музикою. Тут збиралися інтелектуалки - відомі художниці, знані поетеси, впливові журналістки. Заходили й чиновниці, офіцерки, бізнесвуменки, незаміжні та одружені... Усіх тягнуло до установи мосьйо Василя - до цього веселого будинку вічного свята.

Сам мосьйо Василь - доброзичливий дідусь, Read more... )
sasha_shlo: (Default)
Тигриця

Знiмальна група програми "Вести" йшла усурiйською тайгою. Навколо було тихо - тiльки вiтер шелестiв голками смерек.

Раптом з-поза кущiв вистрибнув тигр i зiбрався з'їсти журналiстiв. Звiр облизувався, готуючись до обiду.

З-за дерева вийшов прем'єр-мiнiстр Російської Федерації i вистрiлив у тигра транквiлiзатором зi спецiальної рушницi. Тигр впав i заснув.

- Спасибо тебе, батюшка! - зрадiли врятованi журналiсти i впали на колiна.

Прем'єр пiдiйшов до жертви.


- Хороший тигр, - сказав вiн. - Красивый.
- Это тигрица, - виправив лiсничий, що випадково проходив поруч.
- А чего она на людей кидается? - поцiкавився прем'єр.
- От любви, - потиснув плечима хазяїн тайги.
- Как так, от любви?
- Дык у них ведь сейчас брачный сезон, - пояснив лiсничий, - А мужиков-тигров-то и нет, не хватает. Исчезающий вид... Вот самки и едят кого не попадя, от злобы.
- Это правда... - сказав прем'єр. - Женщинам нужна любовь. Без любви женщина - тигр.

Вiн сiв на пiнь i задумався. Потiм рiзко встав. Видко, прийняв якесь рiшення.

- Оставьте-ка меня на едине, - наказав вiн пiдданим. - Тут дело государственное.

Журналiсти, лiсничий i охорона слухняно залишили галявину. Вони знали - так треба для Вiтчизни.

Прем'єр залишився вiч-на-вiч з тигрицею. Та мiцно спала. Гарна, молоденька. Прем'єр лiг поруч. Вiн обiйняв її i поцiлував у губи. Тигриця задоволенно замуркала. Прем'єр поцiлував знов, тогкаючись язиком могутнiх кликiв. Крiзь сон, тигриця вiдповiла на поцiлунок. Йї великий шершавий язик зустрiвся з язиком прем'єра. Лапа нiжно обiйняла чоловiка. Так вони лежали поруч, вкриваючи одне одне поцiлунками.

Тигриця задоволенно дихала. Прем'єр вiдчув, що вона хоче бiльшого. Вiн звiльнився вiд її лапи, став на четвереньки i почав цiлувати тигрячий живiт. Нiжно-нiжно. Вiн знав: живiт - найерогеннiша частина тигрячого тiла.

- Урррррррррр, - задоволенно простогнала сонна тигриця.

Вона обiйняла голову прем'єра. Нiби хотiла сказати: "Ще! Швидше! Нiжнiше! Не залишай мене!"

І прем'єр не залишив.

Мудрий i добрий, вiн швидко розiбрався у тигрячiй анатомiї...

Далi був шторм, порив, буря. Тигриця стогнала вiд насолоди.
- Уррррррррррррррррр......... Рррррррррррррр....... - казала вона, не прокидаючись.

Стогнав i прем'єр. Нiколи ще не було йому так добре......

Втомлений, вiн обiйняв тигрицю i заснув поруч з нею.................

Вiн прокинувся за кiлька годин. Тигриця ще спала.

- Эй, выходите! - гукнув вiн пiдлеглим.

Журналiсти i лiсничий вийшли з-за дерева. За ними поспiшала охорона.

- Всё, возвращаемся в Москву! - сказав прем'єр.

Потiм востаннє схилився над тигрицею.

- До свидания, - сказав прем'єр i поцiливав її у щоку.

© Саша Шло, 2008
sasha_shlo: (Default)
Любі мої! Усі ви знаєте, як Росія любить свого великого вождя - Володимира Володимировича Путіна! Я теж його дуже люблю (майже як мудру Фаріон).....

Колись я написала про безсмертний подвиг Путіна із тигрицею (дивіться, поки американці не знищили: http://drugoi.livejournal.com/2708071.html).

Минули роки - а оповідання ще й зараз актуальне. Бо Путін - заступник народний, сонечко ясне на російському та світовому небі.....

Тигриця

Знiмальна група програми "Вести" йшла усурiйською тайгою. Навколо було тихо - тiльки вiтер шелестiв голками смерек.

Раптом з-поза кущiв вистрибнув тигр i зiбрався з'їсти журналiстiв. Звiр облизувався, готуючись до обiду.

З-за дерева вийшов прем'єр-мiнiстр Російської Федерації i вистрiлив у тигра транквiлiзатором зi спецiальної рушницi. Тигр впав i заснув.

- Спасибо тебе, батюшка! - зрадiли врятованi журналiсти i впали на колiна.

Прем'єр пiдiйшов до жертви.


Read more... )

© Саша Шло, 2008
sasha_shlo: (Default)
Місто Донецьк і його жителі

Володимирко вийшов з потягу Тернопіль-Донецьк. Він пригладив волосся і підставив обличчя весняному вітерцю. Його накрила хвиля смогу. Відкашлявшись, він поправив пластунську уніформу, приховав біля серця томик "Чорного ворона" і пішов оглядати місто.

Донецьк лякав хлопця. Прямо від вокзалу починалися шахти. Звідти вилазили чумазі шахтарі, хопали ящики горілки та й знов зникали під землею. Справжніх будинків було мало, та й ті - сірі занедбані бараки. А понад ними лунали блатняк і попса, та ще й московською мовою.

Read more... )

Післямова
Це оповідання - наша патріотична відповідь на українофобську брехню професора Івана Денікіна (Московський університет) про "Город Львов". Як москалі так нечестять наш Бандерштадт, то й ми скажемо ПРАВДУ про їхній Данєцк!

Олександра Шелковенко, письменниця і інтелектуалка
sasha_shlo: (Default)
Ой, як пригадала ж я, що бува писала про рідну Просвіту, то аж сльозоньки з очей ся полили
http://sandra-shelk.livejournal.com/3577.html
sasha_shlo: (Default)
З усіх творів і наукових праць про так звану «громадянську» війну мені більш за все подобається книга Віктора Олеговича Пелевіна «Чапаєв і Порожнеча». Базуючись на свідченнях учасника подій, вона руйнує як комуністичний, так і білогвардійський історичні міфи.

Офіційна наука намагається не помічати цього джерела. Не дивно! Адже що робити з тисячами дисертацій та монографій про вигадані події? Значно більше дивують літературознавці: наче папуги, продовжують повторювати, ніби роман «Чапаєв» написав Фурманов (хоча Пелевін ясно показує, що її вперше видано у Парижі, французькою; і автор, швидше за все, Григорій Котовський).

Корифей українського слова Василь Шкляр справедливо зазначає: та війна була не громадянською. Але навіть він боїться сказати про неї правду - натомість, створює черговий міф. А от Пелевін не злякався.

Закликаю усіх чесних людей створити Міжнародний Комітет Захисту Правди з метою:
1) Визнати версію Пелевіна науковою
2) Викладати її у школах та університетах, як достовірний опис подій
3) Очистити підручники з історії від брехні

Ґвалт

Jan. 17th, 2012 06:57 pm
sasha_shlo: (Default)
Ґвалт

Володимирко сів у поїзд. Подивився на білет: "Купе номер вісім".
Він увійшов.
- Привіт! - почув він.
У купе сиділо троє жінок. Років, мабуть, по сорок. На столику - пляшка коньяку.
- Добридень, - сказав Володимирко.
Жінки дивилися на нього. Погляди були нахабні.
- Дивіться, який красень, -  казала одна, білявка.
- А які ніжки! - додала брюнетка.
Володимирко почервонів.
Read more... )

© Олександра Шелковенко
sasha_shlo: (Default)
Талєрантниє хохли-манкурти ненавидять усе Nаціональне, УкраїNське: забороняють Українцям дивуватися повнявому випуклому Українському сраченяті, а от кривоногим кацап'югам можна давати у їхній чужинський афєдрон!




Ой, дурні ж оті хохли: Своє не цінять! Смерть зрадникам Nації!
sasha_shlo: (Default)
О, як я мрію навчитися писати Такі Поезії!!!!!
Мій відомий Вірш про Степана Бандеру значно програє..... :-(((((


Надруковано у газеті "Літературна Україна" 06 жовтня 2011

Текстова версія )
sasha_shlo: (Default)
На конкурс фантастичних оповідань "Зоряна фортеця" невідома мені авторка надіслала гарне оповіданя про секс у космосі:

«Кохання у невагомості»
http://starfort.in.ua/page/kohannja-u-nevagomosti
sasha_shlo: (Default)
Посвящается братьям-националистам и сёстрам-националисткам, а так же - Героям из сообщества [livejournal.com profile] ru_anti_moscow

Я выросла в благословенном уголке, меж морем и степью - в солнечном краю, что называется теперь Южной Украиной. Белые домики во фруктовых садах, белопесочные пляжи, старые акации на улицах - вот мир моего детства.

И с самых ранних лет, мать и отец учили меня ненависти - ненависти к маасквичам.

Маасквичи приезжали сюда каждое лето. Они засыпали грязью наши пляжи, гадили в наших парках, паскудили наш язык: говорили "чё" вместо "шо", "аабрикос" вместо "абрикоса", "щавЕль" вместо "щАвель". Холодец они называли "студнем", а буряк - "свеклой". К каждому слову они прибавляли "-то".

А как ваайти-то? - спрашивал маасквич у входа в столовую )

February 2016

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28 29     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 12:42 am
Powered by Dreamwidth Studios