sasha_shlo: (Default)
[personal profile] sasha_shlo

Мене ОБРАЗИЛИ орґанізатори Конкурсу для поетів «Книжка від Zебри-2015» !!!!!!!!
Моїм віршам не дали перше місце! І взагалі жодного!!!!!

Невдячні людці!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Хіба ж мої вірші не геніяльні?!?!?!???

Ось вони:

Романтика

 

Чекай! Тобі я сяду на коліна!

В життя твоє як голка увійду,

Бо я не є! Бо я не є поліно!

І я тобі це зараз доведу.

 

 

Як не згрішиш, то потім і не кайся.

В мені твоє кохання не засне.

Не відпускай, і з рук не виривайся!

Тобі не заховатись він мене.

 

Цілуй мене нахабно, як скажений.

Пий з губ моїх палаючий нектар.

Хіба не чуєш тіла жар страшений?!

Хіба не візьмеш мій вогений дар?!

 

*

Моїй коханці з геологічної експедиції

 

Твої сльози біжать по щоці.

В рюкзаці застига запіканка.

Що за сум на твоєму лиці,

Моя перша (найперша!) коханко?

 

Ми з тобою були цілу ніч

Божеволіли разом до ранку.

А тепер лежимо віч-на-віч,

Моя мила найперша коханко.

 

Твоє тіло я вкрила цілком

Поцілунками ще до світання.

Засипає пустеля піском

Наше світло-рожеве кохання.

 

Пустеля Каракуми, 2006

 

*

Випадок у Новосибірському краєзнавчому музеї, що я його бачила на власні очі

 

Вина прийшла ізранку до музею

В сльозах і в хустці, в чорному вбранні.

Вони байдуже привітались з нею,

Вказавши їй на розклад на стіні.

 

Вона спитала тихо і шляхетно,

Не давши впасти горісній сльозі:

"Де той ставок, де режисер славетний

Веслом ударив жінку по нозі?"

 

І далі їм докладно розказала,

Чому вона шукає, що і як.

Але вони! Вони лише сміяли!

І показали їй невірний шлях.

 

Вона пішла самотньо, неупинно,

Стежинкою брудною крізь лісок.

Знайшла ставок і впала на коліна

На той холодний заздрісний пісок.

 

*

Перше кохання

 

Я вийду з хати ніби по нужді,

А ти чекай отам, біля сараю.

Оволодієш мною як тоді,

Бо я від тебе кращого не знаю.

 

Заради тебе згідна на усе!

Збрешу, як треба, матінці і бабці.

Та ти, коханий, не вважай на се -

Віддала тіло я твоїй забавці.

 

А душу... Хто то годен зрозуміть?

Душа моя не пізнана, незнана.

Нехай кохання весело бринить:

Кого обходить мого серця рана?!

 

Село Чернігівка, 2003

*

Біль... Стиха...

 

Біль стиха, та ти не бачиш -

Спиш на скирті сіна.

Не смієшся і не плачеш.

В чому я повинна?

 

Що пішла з тобою разом

Ввечері полями?

Що піддалася екстазу

Десь попід зірками?

 

Що не зняла твою руку

З білого коліна?

Що пішла я на цю муку

На копиці сіна?

 

Очі мружила від болю,

Наче при хворобі.

А тепер ти спиш. Недолю

Здибала я собі.

 

Село Чернігівка, 2003

 

Новосибірськ

 

Моє місто - наче чоловік:

Роздягає поглядом, коханий.

Хоче застрибнути на поріг

І зайти всередину, незваний.

 

Уночі, у мареві вогнів,

Хоче всю облапати руками.

Тисячі машин, осатанів,

Осипають лайками-гудками.

 

Новосиб у вальсі мя кружля.

Він в мене закоханий без тями.

Хоче мене! Та чи хочу я

Хутко роздягатись між снігами?

 

Місто Новосибірськ, 2014

 Коли кохання залишає,

Ніщо у серці не бринить,

Ніхто мене не спокушає,

Не покутує, не винить.

 

Коли кохання залишило,

То я самісенька-сама,

Хоч жалю прагне моє тіло,

А за вікном - брудна зима.

 

2015

Олександра Шелковенко


From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.
Page generated Sep. 24th, 2017 05:33 pm
Powered by Dreamwidth Studios